На передовій і не тільки. Як ЛГБТ-військові, медики, волонтери, громадські активісти захищають Україну — чотири історії
Військові, медики, волонтери, громадські активісти — ЛГБТ долучаються до захисту України на різних рівнях. Репортерка НВ Саша Горчинська записала історії людей, які рятують поранених в бою побратимів, відкривають шелтери для внутрішньо переміщених осіб та захищають рідні міста.
Бойовий медик
«На початку війни знав, що буде багато жертв. Враховуючи, що військових знань в мене нуль, я розумів, що користь з мене буде в медичній діяльності», — каже 23-річний Олександр — старший бойовий медик та молодший сержант. Він закінчив коледж за спеціальністю Сестринська справа, зараз навчається на п’ятому курсі в медвиші, здобуваючи освіту за фахом Педіатрія. Завдяки знанням, здобутим в коледжі, добре знається на польовій медицині та наданні невідкладної допомоги.
Олександр подав в університеті анкету, де вказав, що готовий долучитися для допомоги армії, й вже на початку березня був направлений в Збройні сили України як медик. 10 березня був мобілізований, наступного дня — відправився до військової частини, в якій перебуває станом на зараз.
«Десь в період з 24 березня і до 4 квітня ми перебували в місті Ірпінь, де стояли на нульовій позиції. З моєї роти тоді серйозних поранених не було — лише контузія від вибухів. Потім, вже перед нашим виїздом, через мою роту проїжджала інша бригада. В них влучив танк, тож близько 10 людей було „двохсотими“, і лише четверо — поранені. Разом зі своїм напарником я надав їм допомогу», — згадує Олександр в розмові з НВ. Пізніше, 20 травня, його напарника також сильно поранили.
